Чому так багато людей надає перевагу «Сімпсонам» українською? Справа не в націоналізмі і навіть не в клятих бандерівцях. Ключ до успіху полягає в класній акторській команді і, що важливіше, в самому перекладі. Адже український переклад являється адаптацією, а не дослівною передачею думок. Тому в «Сімпсонах» Клітус розмовляє суржиком, Гомер насвистує «Разом нас багато», а в різних епізодах можна зустріти жарти про Сердючку, Миколу Вересня, Поплавського і Петросяна =)
Кращі цитати Гомера українською
Гомер та Ліса:
— Тату, я не красива…
— Лісо, ти красива, як квітка!
— Усі батьки так кажуть…
Заходить старий Ейб Сімпсон. Гомер:
— Тату, я гарний, як квітка?
— Ні, ти схожий на дупу віслюка!
— Ласкаво просимо в реальне життя! Проти влади «Блоколенду» не попреш, навіть не намагайся!
— Хіба можна казати таке своїм дітям, Гомі?!
— Я завжди їм це кажу. Учора навіть двічі повторив… Ні, тричі – ще раз перед сном. (Гомер і Мардж)
У божевільному світі немає ненормальних.
— У тебе на руці висить дуже красива гримуча змія.
— Ну, уся переливається… Ти не боїшся її отрути?
— Нє, за день вона втомиться і сама впаде – змії безхарактерні істоти. (Лені, Карл і Гомер)
Дурень і гроші швидко розлучаються. Я б заплатив багато грошей тому, хто б пояснив мені цю закономірність.
Яким би потужним і дивним він не був, я не потерплю наїздів навіть від океану!
Сімпсони чекають у черзі до психотерапевта. Гомер до Лізи:
— Поїдеш улітку до баби збирати квасолю…
— Я люблю збирати квасолю.
— От і поїдеш!
— І поїду!
— У баби багато квасолі!
— Дай Боже!
Якщо нелегко – нероби. Це мій принцип.
Гомер в лікарні:
— А що в того чувака за штука?
— Це апарат, який постачає кисень у його легені…
— А я, дурний, сам дихаю!!!
— Гомере, ти таким уявляв подружнє життя?
— Так, приблизно. Тільки ми їздили у мікроавтобусі і ловили злочинців. (Мардж і Гомер)
Навіщо слова, коли на столі стільки їжі?
Сонечко, в житті кожного чоловіка є момент, коли він підриває кімнату дочки. (Гомер — Лізі)
Ліза та Гомер:
— Тату, я не знаю, що з тобою, але колись ти мені давав гарну пораду…
— Я? Тобі? Та то брехня!
— Серйозно! Ти сказав, що коли тебе щось турбує, але ти нічого не розумієш через тупість, то краще мовчати, аби не наробити гірше.
— Ммм… Цікаво.
— Тату, це латина, мова Плутарха
— Собаки Мікі-Мауса? (Ліса і Гомер)
Ало, Мардж. Де у нас лежать шкарпетки, які не тхнуть ногами?
Ліса: Вони зносять усі атракціони!
Барт: Де ж тепер тусуватися наркоманам?
Гомер: вони щось придумають. Це сильний народ, Барте
— Мардж, ми можемо поговорити?
— Звичайно!
— Я тут думав… Усім роблять бутерброди з горіховим маслом і желе, але в інших желе стікає і маже пальці, а в тебе воно тримається посередині, як треба. Не знаю, як тобі це вдається – у тебе дар. Я давно це знав, але не казав. Тепер ділюся своїми почуттями, не треба їх приховувати! Прощавай, дружино моя…
— Допився?
— Оууу, моя голова… Скільки я тут пролежав?
— Усю ніч. Кричав на гойдалку.
— Кричав?! Але ж я її люблю! (Барт і Гомер)
— Цікаво, чого історії про ганьбу і деградацію такі популярні?
— Не знаю, так повелося. (Гомер і Мо Сизляк)
— Дипломи в нас є, тепер потрібні кар‘єри. Гарні кар‘єри.
— Може будемо смажити каштани? Народ їх завжди любив.
— Чи жебракувати. Я знаю, де за безцінь пилять ноги!
— Хлопці, розслабтеся – є спосіб зберегти ноги і забезпечити собі майбутнє!
— Так не буває…
— Оу, ти думаєш?.. Атомна енергія – робота завтрашнього дня уже сьогодні! (Гомер, Карл і Ленні)
— Їхати далеко, але дорогою ми зможемо поспілкуватись як батько з сином.
— Супер… Сам винен – піду застрелюся. (Гомер і Ейб Сімпсон).
— Ти глянь на цих тупих городян з їхніми гостроверхими капелюхами!
— Гомере, це олені.
— Я все-одно їх ненавиджу! Повертайтеся до свого лісу! (Гомер і Мардж)
— Тату, ще п‘ять хвилин тому ти його ненавидів!
— А ти хто, мій біограф? (Барт і Гомер)
Я стану хіпі, як моя мама! Мій дух ширятиме, а я любитиму всі Божі творіння… Іди геть, тупа псино!
— Тату, ти вбив смерть і тепер ніхто не помре!
— «Голубі вогники» ніколи не закінчаться?
— Боюсь що ні…
— НІ!!! Смерте, чому ти пішла?! (Ліза і Гомер)
— Нехай благословить тебе Господь!
— Я не герой, просто люблю бити людей по голові. (Гомер і Нельсон)
Якщо він такий розумний, чого він мертвий?!
— Боже, яка смілива жінка, не боїться скаженого нарика!
— Тату, цей нарик – твій син!
— Ти ще візьми усім скажи! (Гомер і Ліза)
— Тобі не здається, що Барт змінився?
— Нові окуляри?
— Ні, по-моєму, він чимось встревожений…
— Мабуть, сумує за старими. (Мардж і Гомер)
Повернення Помічника Санти:
— Добре, що ти повернувся. Я більше ніколи тебе не відпущу.
— Тату, по-моєму, він напісяв на килим.
— Це означає, що він мене любить!
— А ще лишив купу щастя на столі, рекомендую.
— Не він, а той тупий кіт!
— Він врятував тобі життя!
— Це все, що він зробив?
— Він розбудив тебе, коли ти перестав дихати!
— І зжер останню бляшанку з тунцем!
— Тату, але ж її з‘їв ти!
— Усі проти мене…
Зрозумійте, в кожному з нас є трохи Гомера Сімпсона! (с)
Можливо, вас також зацікавить стаття Топ-20 кращих серій «Сімпсонів»
